Джерело: ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕКОЛОГІЧНА ЛІГА
Загальновідомим є той факт, що споживання м’яса людиною з кожним роком все більше зростає. На сьогодні людство потребує в декілька десятків разів м’яса більше, ніж, наприклад, сто років тому. Такий попит неминуче тягне за собою і зростання ринку м’яса. Тим більше, що сучасні інтенсивні технології, використання щеплень та антибіотиків, створення ГМО-продуктів, застосування кормів з біо-добавками для пришвидшеного росту, дозволяють, вирощувати тварин в найбільш короткий термін та з максимальною продуктивністю.
В першу чергу, це стосується такої області тваринництва як свинарство. Проте, на жаль, частіше за все виробники в своєму прагненні отримати прибуток, нехтують правилами будівництва свиноферм та будь-якими санітарними правилами та нормами, не кажучи вже про ігнорування думки жителів тих населених пунктів, поблизу яких розташовані ферми.
Кількість свинокомплексів росте з кожним роком по всьому світі. Не виключенням є і Україна, де нараховується більше 6,5 млн свиней (за даними Державної служби статистики України) . Така кількість підприємств прямо та опосередковано негативно впливає на навколишнє середовище та загрожує здоров’ю людини.
Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» № 808 від 28.08.2013 тваринницькі комплекси для вирощування свиней обсягом понад 5 тис. голів і більше відносять до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Однією з найбільших проблем у свинарстві є утилізація відходів життєдіяльності свиней. Адже середньодобовий вихід рідких відходів від свиней становить близько 12 кг на добу, тобто до 4,4 тонн на рік. Більшість виробництв користуються старим методом, тобто увесь гній з будівель, де утримуються свині потрапляє у резервуари під ними, далі все це стікається у відстійники, що знаходяться вже за межами ферми. Ці відстійники називаються «лагунами». Проте, на відміну, від справжніх лагун, ці абсолютно не радують нікого. Адже містять в собі напіврідку субстанцію, яка включає в себе близько 400 небезпечних елементів, серед яких важкі метали, антибіотики, пестициди, гормони, а також патогенні віруси і бактерії, гельмінти.
Така проблема з утилізацією відходів може прямо вплинути на забруднення ґрунтів навколишніх територій. Свіжий свинячий гній може викликати ерозію, «вигорання» та деградацію ґрунтів. Систематичне потрапляння високих доз свинячого гною до ґрунту призводить до підвищення концентрації нітратного азоту в ньому, що, в свою чергу, веде до збільшення у рослинах вмісту нітратів, що перевищує допустимі норми. Споживання ж людиною продуктів з підвищеним вмістом нітратів може привести до незворотних негативних змін в організмі. Також свинячий гній просочуюсь по всьому ґрунтовому профілю призводить до забруднення підземних ґрунтових вод та зумовлює «цвітіння води» в найближчих водоймищах.
Надзвичайно гострою екологічною проблемою є утворення на свинокомплексах шкідливих газів, насамперед метану та аміаку. Їх кількість може досягнути такої концентрації, що в разі аварії вентиляційних систем, свині загинуть від задухи. Хоча й при повній справності систем вентиляції на свинокомплексах у працівників та тварин регулярно фіксуються отруєння газами та інші захворювання — хвороби шлунку, органів дихання, очей.
Проте не лише працівники ферм страждають від утворення газів, а й мешканці навколишніх територій. Адже повітря довкола підприємства насичене аміаком, сірководнем, алергенами. Постійний неприємний запах та вдихання шкідливих речовин разом з повітрям призводить до стресу, перепадів настрою, роздратування та викликає підвищений тиск, головний біль, запаморочення.
Під час будівництва свинофабрик надзвичайно важливою умовою є дотримання санітарно-захисної зони, яка становить від 500 до 2000 м залежно від кількості утримуваних тварин (Наказ МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» № 173 від 19.06.1996).
Також не варто забувати про потенційну можливість розповсюдження свинячого грипу, розплідником якого, насамперед, можуть бути озера гною на території свиноферм та розповсюдження вірусної хвороби АЧС (Африканська чума свиней), яка є небезпечною в першу чергу для домашніх тварин в найближчих населених пунктах.
Активісти Всеукраїнської екологічної ліги фіксують порушення санітарних вимог, природоохоронних заходів щодо діяльності таких свинокомплексів. Зокрема, за підтримки діячів Всеукраїнської екологічної ліги, у відповідь на скарги громадян було зініційовано перевірку свинокомплексу підприємства ТОВ «Сільські традиції» у смт. Білики. Внаслідок інспекції прокуратурою Полтавської області було відкрито провадження за фактом забруднення земель запасу сільської ради біля свинокомплексу. Господарський суд Полтавської області визнав винуватість підприємства та зобов’язав виплатити 3,6 млн грн у якості відшкодування збитків на користь Білицької селищної ради. Також було відкрита кримінальна справа проти керівника ТОВ «Сільські традиції» за ст. 239 (забруднення земель відходами), 367 (службове недбальство, що спричинило тяжкі наслідки) КК України. Як наслідок, свинокомплекс у смт. Білики остаточно припинив свою роботу 31 березня 2017 року.
Інший схожий випадок відбувся зовсім нещодавно у с. Грузьке (Київська область). Громада села та активісти почали публічне розслідування проти свинокомплексу ПП «Агро Ленд-1», шо знаходиться поблизу села. Справа почалась ще у далекому 2009 році, коли рішенням місцевих мешканців та сільської влади було заборонено будівництво та початок роботи свиноферми. Проте все ж робота ПП «Агро Ленд-1» почалася, і свиноферма до 2017 року переросла у цілий свинокомплекс з поголів’ям у 10 тис. свиней. Активістами зафіксовано недотримання всіх санітарно-технічних норм: відходи з ферми зливаються без фільтрації постійно в одне і теж місце, яке розташоване поруч з річкою Сивка. Як наслідок, всі нечистоти розносяться по селу, усі ставки села потерпають від катастрофічного забруднення, навіть питна вода в криницях має неприємний запах. До того ж підприємство не сплатило жодної гривні податку в село. Громада села, отримуючи лише пасивну «псевдодопомогу» від місцевих райради, райдержадміністрації та поліції, вирішила власними силами блокувати роботу підприємства. Натовп людей виходили на постійні мітинги та блокували в’їзд машин на територію підприємства. Це надало розголосу події, але не допомогло у вирішенні справи. Наразі проходить перевірка представленої керівником ПП документації, а громадські діячі планують звертатись до вищих інстанцій за допомогою та передбачають відкриття кримінального провадження.
Жителі села Головенка неподалік Житомира вже не перший рік скаржаться на проблеми, пов’язані із «сусідством» з свинокмплексом ТОВ «Екогенетикс». Окрім наслідків діяльності господарства, мешканців турбують і порушені вимоги ще при будівництві. Саме господарство розташоване на височині, що є грубим порушенням норм будівництва подібних об’єктів, а необхідної відстані захисної смуги між населеним пунктом та свинокомплексом не дотримано – до найближчої хати щонайбільше 30 метрів. Аналіз води з найближчої криниці показав вражаючі результати – вміст нітратів у воді перевищує гранично допустимі норми більш, ніж у 2 рази, а окислюваність – у 3 рази! Такий стан води підтверджує факт забруднення води органікою, яка надходить у криницю разом із гнійними стоками.
Також нещодавно до Всеукраїнської екологічної ліги звернулися мешканці смт. Семенівка, що знаходиться в околиці м. Слов’янська, з проханням допомогти. Жителі потерпають від відходів та їдкого запаху, що доноситься від свинокомплексу неподалік. Тож голова Всеукраїнської екологічної ліги Тимочко Тетяна Валентинівна разом з народним депутатом України Олегом Недавою 1 вересня 2017 року відвідали цей горезвісний свинокомплекс. Разом з ними на цій інспекції також були присутні прокурор м. Слов’янська – Шилов Володимир Сергійович, начальник державної екологічної інспекції Донецької області – Вишневський Віталій Леонідович, заступник начальника відділу УЗЕ Свенський Денис Ігорович та мешканці смт. Семенівка.
До речі, зайти на це підприємство виявилось не так легко. Перешкодити намагалася співробітниця свиноферми, навіть попри той факт, що згідно із законом народний депутат України має право безперешкодно проходити на територію будь-якого підприємства, що знаходиться в юрисдикції України. Проте, все ж потрапивши на територію, стало зрозуміло, чому нікого не хотіли пускати. Всюди бруд, їдкий неприємний запах та й загалом антисанітарія. Судячи з усього, при очищенні свинарника продукти життєдіяльності, економлячи не тільки на транспортних витратах, а й порушуючи елементарні правила безпеки, скидають прямо під стінами комплексу.
Проте найгірше чекало за будівлею свиноферми. Там розмістився стихійний забійний цех при підприємстві. Прямо на асфальті лежать туші свиней, де їх обробляють, обпалюють, і т.д. Від обробленої туші стікають струмки крові, відходи лежать на землі неподалік. Незабаром приїхав і керівник філії підприємства, зі слів якого можна зробити висновок, що проблем на свинофермі немає. Проте жодного з присутніх його слова не запевнили, тож і надалі ведеться боротьба щодо закриття цього свинокомплексу.
Всеукраїнська екологічна ліга вимагає:
- Переглянути та оновити санітарні правила і норми розміщення, облаштування та експлуатації ферм для утримання тварин
- Посилити ветеринарно-санітарні правила для спеціалізованих свинарських підприємств
- Підвищити контроль та випробовування продукції свинокомплексів в процесі виробництва
- Встановити постійний контроль готової продукції на її відповідність встановленим вимогам (технологічних і нормативних документів)
ФОТО З САЙТУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЛІГИ