Чому ви не їздите на Східну Україну?

1bd62a1-6

Зверніть увагу, друзі! Стаття аж далекого 2012 року, коли ми ще не знали страшного АТО, коли ми ще не думали, що тендітні рослини луганських степів зазнають болю від уламків снарядів. Наочний приклад того, що ми маємо бути дбайливими, уважними і шанобливими до природних скарбів ще до того, як вони почнуть зникати! Щодня ми забуваємо, що прекрасне -поруч. Так, не екзотичне і, здається, звичайне, проте-рідне і дуже вразливе.

10.05.2012
Олексій Василюк

Попри хибний стереотип, Луганщина є однією з найбагатших на природні цікавинки, областей. Звісно, в Криму або Івано-Франківській області, на Буковнні, природи більше. Але більшість областей таки мають менше природи, ніж Луганщина.

Більшість з вас ніколи не були на Луганщині. Здавалось би, щоб поїхати сюди, треба сісти на такий саме потяг на тому ж вокзалі, от тільки поїхати не туди, куди зазвичай їдуть на свята, а зовсім в іншу сторону.

Історично так склалось, що українці, які мешкають у інших областях уявляють Луганщину досить неприглядним краєм, і ніколи її не бачивши на власні очі, проголошують подумки вирок, мовляв “труби і терикони, що я там не бачив?”.

Проте всі хто думає так, сильно помиляються. Вже кілька років, щойно виявляється нагода виїхати на природу, відразу прямую на Луганщину. Чому так, спорбую пояснити далі.

Попри хибний стереотип, Луганщина є однією з найбагатших на природні цікавинки, областей. Звісно, в Криму або Івано-Франківській області, на Буковнні, природи більше. Але більшість областей таки мають менше природи, ніж Луганщина.

Наприклад, класично туристичні Львівщина і Тернопільщина або столична Київщина мають значно меншу кількість природи, ніж тут, на крайньому сході.

З іншого боку, Луганщина вигідно вирізняється серед інших областей тим, що на її території зосереджені зовсім різні ландшафти, здатні здивувати контрастами і різноманіттям навіть досвідченого туриста.

Тут є крейдяні відслонення над обширними заплавами річок півночі області, піщані арени і ліси над Сіверський Дінець, найбільшою річкою українського сходу, степові балки, населені байбаками і врешті незвичний ландшафт Донецького кряжу із пагорбами на монгольський манер, скелями і глибокими байраками.

На Луганщині не знайти замків або історичних палаців, оскільки це регіон виявився заселеним переважно у більш пізні ніж середньовіччя часи, а з степів давно повизбирали всіх кочівницьких баб до краєзнавчих музеїв. Але тут є на що подивитись і любителям архітектури.

Більшість сіл Донецького кряжу збудовані з сланців, зібраних тут таки, в місцях, де вони виходять прямо на поверхню землі. Для людей це виявилось дуже зручним, адже каміння у сланці нагадує якісну цеглу і є воно практично всюди, під ногами. Завдяки цьому більшість будинків у селах збудовані з цього каміння.

В деяких районах характерною особливістю степових сіл є те, що будинки виходять прямо стіною на вулицю, лишаючи двір всередині, подалі від ока перехожого, а не навпаки, як це можна побачити на більшості території України. Цікаво, що нерідко паркани навколо будинків не ставлять, натомість замість них будують стіночки з того-таки каміння. Подекуди стіночками огороджені і цвинтарі.

Однією з небагатьох перлин стародавньої архітектури Луганщини є садиба Казіміра Мсциховського у селі Селезнівка Перевальського району.

Фото -clubs.ya.ru

В деяких селах можна знайти і старі церкви зложені зі сланців. Такого не побачиш більше ніде у світі.

Фото utraveller.org.ua

Чого тут нема, так це туристичної інфраструктури. Звісно, що її нема передусім тому, що Луганщина майже ніким не сприймається як цікаве туристу місце. Хто буває тут у справах, то відвідує лише великі міста, де нерідко і справді нема нічого крім труб і териконів. Та варто виїхати за місто і ми попадаємо в один з найцікавіших куточків країни.

Між іншим, найбільший шмат степу у Європі, північне пасмо Донецького кряжу починається прямо за останніми будинками Луганська на південь. Починається і тягнеться на схід більш як на 100 кілометрів. Тож поза великими містами навряд чи вдасться знайти готель, а значить доведеться обійтись наметом.

Отож запрошую до подорожі на Луганщину. Жодна туфірма не запропонує вам мандрівку сюди. Тому доведеться все зробити самим.

Як доїхати? До Луганщини можна дістатись залізничним і автобусним сполученням практично з усіх областей України. Всі дороги тут ведуть до Луганська. Звідси, з центральної автостанції, кожні півгодини можна відправитись у будь-який куточок області, тож лишається лише вибрати куди саме.

Коли їхати? Луганщина – степовий край із суворим кліматом. Найбільше сенсу мають поїздки сюди навесні – з кінця березня до кінця червня. Саме в цей період тут квітнуть всі степові рослини. А в другій половині червня розгортаються довгі коси на колосках ковил.

Тут і далі – фото автора

Влітку тут дуже спекотно і сухо. А взимку навпаки – надто холодно. Тому оптимальним буде встигти потрапити сюди до кінця червня.

Якщо серед варіантів куди поїхати ви оберете донецький кряж, не забувайте, що це хоч і невеликі, проте гори і протягом доби тут можуть бути дуже відчутні перепади температури, до 20 градусів. Отож навіть в червні візьміть із собою теплі речі, вони багато не важать.

Через суворий степовий клімат, частину року тут можуть бути проблеми з водою. В селах багато колодязів. Але оскільки не всі хати жилі, то не всі колодязі використовуються.

Отож питайте у людей в якому з колодязів вода краща.

Куди їхати? Щоб обрати, куди саме ви подастесь після того, як потрапите до луганського автовокзалу, треба уявляти в яких частинах області які цікаві місця розміщені. Спробую на свій розсуд запропонувати кілька варіантів.

1.         Донецький кряж. Йдеться про частину області, що на південь від долини Сіверського Дінця. Сюди поїхати буде цікаво тим, хто мріє побачити безкрайні степи до обрію, монгольські пагорби і відчути що в усі боки від тебе не видно нічого крім дикої природи.

Звісно, що до самого центру Кряжу транспорт не ходить. Тому, щоб потрапити сюди, найпростіше дістатись найближчих до кряжу райцентрів, а там за картою місцевості – сільськими автобусами. Найбільш вдалими для цього райцентрами будуть Свердловськ, Краснодон, Антрацит, Лутугине, Попасна, Перевальськ.

Плануючи маршрут до кряжу, уважно роздивіться карту місцевості на космознімках, які можна побачити в інтернеті. Степові ділянки кряжу дуже добре на них видні і тому ви зможете легко обрати, куди саме вирушити діставшись до райцентру.

Донецький кряж має 2 пасма, горизонтально перетинаючи південну частину області з заходу на схід. Північне пасмо починається прямо за межею Луганська на південь а південне розміщене ледь не на українсько-російському кордоні на півдні області. Північне пасмо значно більше за площею, в ньому є великі байрачні ліси з повноводними навесні річками.

Одним з оптимальних варіантів опинитись в самому центрі кряжу громадським транспортом – їхати транспортом Луганськ-Свердловськ, але вийти на півдорозі на ділянці Краснодон-Свердловськ. Саме тут пряма траса перетинає кряж посередині.

2.         Заплава Сіверського Дінця. Сіверський Дінець – найбільша річка а сході України. Після злиття її вод з Осколом, що на Харківщині, річка стає дуже великою і створює потужну заплаву. На відміну від заплави наприклад Дніпра, яка нині похована під каскадом водосховищ і забудовами в околицях Києва, заплава Сіверського Дінця знаходиться в природному стані.

Весною, як і на більшості річок Луганської області, тут бувають потужні водопілля, які затоплюють ліси і луки талими водами. З високого берега річки це просто неймовірне видовище яке нині і мало де можна собі дозволити побачити в Україні. Коли поводок сходить, мандрувати можна і самою заплавою. Вона переважно залісена і добре зволожена. Вздовж річки утворююся потужні масиви лісів. Тому в цій частині області можна планувати подорожі протягом всього теплого сезону.

Потрапити до заплави Дінця можна діставшись міст Кремінна, Станично-Луганське, Славяносербськ. В кремінських лісах триває створення Національного природного парку “Сіверсько-Донецький”.

3.         Крейди. Північна половина Луганщини зайнята своїм специфічним ландшафтом. Тут, по інший бік Дінця від Донецького кряжу, знаходиться багато степових балок, протікають великі річки Євсуг, Айдар та інші. Вздовж цих річок широким шлейфом пролягають потужні заплави. По правому берегу всіх цих річок тягнуться високі крейдяні пагорби. Навесні на пагорбах прямо серед крейди, розквітають воронці (півонії).

А внизу, попід крейдяними схилами живуть байбаки. Байбак – найбільший в Україні звір, який підпускає до себе людину на невелику відстань. Тому не знайти краще звіра за байбака, який стоїть біля нори, щоб на стільки годився аби його спокійно по фотографувати. Втім, варто переступити невидиму межу, після якої закінчується уявлення байбака про безпеку, як звір миттю зникне у норі.

Щоб потрапити на крейдяні гори, необхідно їхати до міст Старобільск, Новопсков, Сватове, Новоайдар, Білолуцьк, Білокурапкине.

Цією статтею я хочу спровокувати українців їхати в цей прекрасний край на сході нашої країни, незаслужно забутий, проігнорований і відкинутий багатьма з нас

Коли приїдете до Луганщини і подастесь у мандри степами, обов’язково розповідайте людям, що ви приїхали сюди здалеку, адже ті, хто живуть в степу, так само не цінують красу природи навколо, як і ми, хто не їздить туди. Нехай кожен, хто живе на крайньому сході, знає, що йому є чим пишатись, і що берегти.

life.pravda.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *