Джерело: https://ua.interfax.com.ua/news/blog/748968.html
Кілька останніх десятирічь провідні країни світу постійно працюють над переорієнтацією своїх економік у бік раціонального використання ресурсів та збереження природи. І це не просто благородна місія. Змінюючи принципи промислової експлуатації природних ресурсів та надр, вони у першу чергу думають про економічні перспективи такого підходу.
Якщо дивитися на розвиток подій з цієї точки зору, вся ця історія починає грати новими барвами. Масштабні “зелені” програми, які втілюють США та Європа, мають всі ознаки нового протекціонізму. Під прапором відновлення еко-балансу обмежується доступ продукції з країн-конкурентів на внутрішні ринки. А отже, це черговий раунд з надання переваг власним виробникам.
Конкуруючи між собою, два глобальних гравця спонукають весь світ долучитись до змагання, яке за масштабами співставне із перегонами озброєнь. І Україна або візьме участь в цих еко-перегонах, або опиниться на узбіччі, потерпаючи від квот та санкцій, втрачаючи ринки збуту і вагу на політичній арені. І так і залишиться сировинним придатком із забрудненим довкіллям.
European Green Deal
В грудні 2019 року Євросоюз затвердив “Європейський зелений курс” (Green Deal) з амбітною метою: до 2050 року перетворити Європу на кліматично нейтральну територію. На виконання завдань Green Deal Єврокомісія виділить трильйон євро!
До 2030 року планується, зокрема:
– скорочення викидів парникових газів на 55% порівняно з 1990 роком;
– перехід на чисті технології та відновлювані джерела енергії;
– скорочення викидів парникових газів (CO2) у транспортному секторі на 90%;
– відмова від двигунів внутрішнього згоряння та введення стандарту викидів Євро-7 у 2025 році.
Це лише початок кардинальних змін екополітики Євросоюзу, і Україна не може стояти осторонь. Ми повинні скористатися шансом і зробити ставку на синхронізацію суспільних та економічних відносин всередині країни з “Європейським зеленим курсом” та нарешті перейти на новий технологічний уклад.
Якщо Україна цього не зробить?
Впровадження нового технологічного укладу вимагатиме колосального фінансового ресурсу, якого у нас наразі немає. Тому уряд всі свої зусилля має зосередити на залученні інвестицій. В протилежному випадку Україна опиниться на задвірках Європейської цивілізації. Буквально.
В рамках нової промислової політики з декарбонізації Єврокомісія виділяє 100 мільярдів євро на підтримку переходу країн-учасниць до кліматично-нейтральної економіки, фокусуючись на найбільш вуглецево-активних регіонах.
Одночасно з цим, в квітні 2021 року Єврокомісія запровадила податок на викиди вуглекислого газу, яким будуть обкладатись товари, що імпортуються в ЄС з країн з низькими стандартами скорочення викидів CO2. Цей податок захищатиме внутрішніх виробників, що переходять на нові стандарти, від конкурентів, які використовують дешевші, але менш екологічні методи.
Тому Україна, яка досі експлуатує індустріальну спадщину колишнього СРСР, опиниться в ситуації, що найточніше описується фразою: “Змінюйся або помри”.
Що робити?
Багато разів ми припускалися прикрої помилки. Ігнорували світові тренди, вважаючи, що вони “десь там”. Аж наступного дня виявляли, що ось вони тут – і безпосередньо впливають на наше життя.
Ми маємо прийняти як даність той факт, що рятувати застаріле виробництво вже не має сенсу. Натомість потрібно зосередитись на створенні та впровадженні нових технологій для того, щоб поступово здійснити перехід до нового технологічного укладу.
Для такого переходу необхідна політична воля, розуміння глобальних трендів та формування іншого способу мислення. Ми або рухатимемось в фарватері разом з глобальним гравцями або залишимось країною третього світу, що потерпає від санкцій та квот, виснажуючи надра і невпинно руйнуючи власне довкілля.