Так до вподоби цей куточок милий,
Де все дитинство пройдене моє.
Це незабутні «Кам’яні Могили»,
І радий я, що цей куточок є.
С. Єрмаков
Заповідник «Кам’яні могили» заснований 5 квітня 1927 р. як особлива природоохоронна територія місцевого значення.
Його площа становить близько 400 га, з них 300 га на території Донецької обл., 100 га — Запорізької.
Назва Кам’яні Могили (давньослов’янською — кам’яні кургани) закріпилась за цією місцевістю з часів заселення Приазов’я переселенцями катеринівської доби.
Вік гранітів Кам’яної Могили — близько 2 млрд. років. Пасмо гір представлено Західною і Східною грядами з абсолютною висотою окремих верхівок до 100 м., колись їх висота сягала 3-5 км.
Граніти мають рожевий колір, але їхню поверхню на 95% вкриває 60 видів лишаїв і 20 видів мхів. Тому гори видаються чорними, тим більш, у порівнянні з сонячними степами. Тому місцева річка отримала назву Каратиш — чорний камінь.
У заповіднику і на його околицях є три джерела. На східному кордоні заповідника, біля високих скель, на 20 га розлилося озеро глибиною до 6-7 м.
З-поміж сотен скелястих виходів п’ять вирізняються висотою та контрастують з навколишньою рівниною і помітні за десятки кілометрів. Саме вони дали своєму геологічному ярові назву Беш-Таш — п’ять каменів (в перекладі з тюркської мови). Ріка Беш-Таш нині є балкою Залинського. Історичні назви гір: Жаба, Гостра (217 м. на рівнем моря), Панорамна, Маски, Витязь.
Рослинність Кам’яних Могил належить до петрофітного (кам’янистого) варіанту різнотравно-типчаково-ковилових степів. Всього в заповіднику росте майже 500 видів рослин. Вузькоаріальними реліктовими ендеміками є дереві голий (Червона книга України) і волошка несправжньоблідолуската (Червона книга України). Паороть вудсія альпійська (Червона книга України) поза межами заповідника зустрічається вже за 700-1000 км. У заповіднику охороняються 11 видів ковили, які всі входять до Червоної книги України.
Навесні і влітку можна спостерігати декілька моментів квітування. Впродовж травня квітують авринія скеляста і сон чорніючий (ІІ охоронна категорія Червоної книги України). На початку травня в балках квіте терен (степова слива), у степу — мигдаль малий (висота до 50 см.). В середині травня квітне глід. В кінці травня в балках квітують тюльпани гранітні (Червона книга України) і гіацінтники Паласа, на галявинах — барвинок малий і чистяк весняний, у степу — горицвіт волзький і горицвіт весняний, на схилах — ковила. Від кінця травня до початку липня квітнуть лабазник шестипелюстковий, шалфей, шпажник низький (дикий гладіолус), залізняк клубневий, колючий роман напівбарвистий. У липні квітен дивина.
Існує розарій — 20 видів троянд, а це — тисячі кущів.
На схилах, у балках і луговинах росте суниця.
У липні з’являються гриби, здебільшого — печериці. У 1986 р. під час обліку на дослідній ділянці 100х200 м. нараховано більш ніж три мішки (як умовна одиниця) печериць.
На жаль, не обходиться і без рудеральної (бур’янистої) рослинності.
В заповіднику живе близкьо 3000 безхребетних. З плазунів зустрічається степова гадюка (Червона книга України), ящірка прудка і водяний (шахматний) вуж.
Із птахів представлені здебільшого горобині. Найбільш численні жайворон польовий, чекан луговий, славка сіра, вівсянка садова та кам’янка звичайна. У долині річки зустрічаються синиця велика, синиця-реміз, іволга, зозуля. Скелясті виходи полюбляє дремлюга. З куриних — куріпка сіра і фазан. Під час міграцій тисячі ластівок (сільська, міська, берегова), бджолоїдок, шпаків (звичайний і рожевий), дроздів (горобинник і деряба), плисок (жовта і біла), вівсянок (звичайна, садова, просянка), щевриків (польовий і лучний) затримуються в заповіднику для відпочинку. Над заповідником полюють сотні соколоподібних (кобчик, зимняк, сарич, чиглок). Над заповідником пролітають дрофа, сірий і степовий журавлі, голуби (сизий, вітютня, синяк), білолобий і сірий гуси. На поч. ХХІ ст. в заповіднику з’явився журавель-красавка.
Під час гону в заповіднику в одному місці скупчуються по 15-30 особин зайця-русака. Лисиця приходить на територію заповіднику народжувати, її чисельність тут інколи в 3-4 рази вище, ніж на сусідніх територіях. У балки на водопій, для пологів і виховання молодняку приходять невелички табуни кіз (по 3-4 особини). У сезон полювання і під час сільськогосподарських робіт (жнива, оранка) з сусідніх агроцнозів до заповіднику приходять невелички стада кабанів (по 5-7 особин). Під час гону в заповіднику до тижня можуть затримуватись вовки. Невеликі ссавці — сліпець звичайний та мишовидні гризуни: полівка звичайна, домова миша, курганчикова миша, степова пеструшка (Червона книга України). У створених цима тваринами отворах знаходить притулок безліч жуків.
Яр Беш-Таш був культовим місцем для представників ямної, катакомбної і зрубної культурно-історичних спільнот. За всім периметром його оточують два щільних кільця курганів. Діаметр внутрішнього кільця — 9 км., зовнішнього — 18 км. Це своєрідне місто мертвих, де покояться представники давніх народів. На території гір поховань немає. В одному, розташованому поруч з заповідником, кургані в 1993 р. археологічним загоном під керівництвом співробітника Запорізького краєзнавчого музею В.Самара знайдені поховання, яким близько 5 тис. років. В центральному похованні лежав скелет чоловіка, який мав зріст 2,2 м. і, як засвідчують антропологи,мав неабияку фізичну силу. В іншій могилі похована пара. Жінку могли поховати разом з чоловіком, щоб вона супроводжувала його в подальшому житті. Матеріали поховань зберігаються у Запорізькому краєзнавчому музеї і в фондах Інституту археології НАН України. Біля підніжжя курагну знайдено два жертовника. Такі жертовники для тих часів зустрічаються не частіше, ніж раз на тисячу курганів. Нині їх можна побачити на екскурсійному майданчику заповідника поруч з колекцією кам’яних баб скіфської і половецької доби та кам’яними знаряддями землеробства (котки, жернови). У радіусі 20 км. навколо Кам’яних Могил за підтримки місцевого населення, керівництва райдержадміністрацій і сільськогосподарських установ досліджено близько 20 курганів і 4 поселень віком від 1 до 20 тис. років. Матеріали досліджень зберігаються в районних, обласних і державному музеях.
Вірогідно, що в районіКам’яних Могил відбулась битва на Калці в 1223 р. За версією академіка М. Кудряшова, висунутою в 1954 р., укріплений табір Мстислава Романовича під час битви між монголо-татарами і ратниками Київської Русі був розташований на цих скелястих схилах. Тут зібрались і князі, які не загинули у бою, і тут же вони потрапили у полон. Їх задавили під щитами, на яких влаштували банкет загарбники. З 24 князів вціліли лише Мстислав Галицький і Данил Волинський (нам відомий вже як Галицький). Дані про кількість полеглих в бою різняться. За думкою М. Карамзіна, тут загинув і історичний персонаж і персонаж билин Альоша Попович, зображений на картині В.М. Васнєцова «Три богатирі». До 777-річчя битви на Калці на садибі заповідника збуловано козаками Війська Запорізького за підтримик райдержадміністрацій трьох сусідніх районів та жителів навколишніх сіл капличку, яку назвали на честь небесного покровителя козацтва — Іллі Муромця. В 1998 р. встановлено дерев’яний Уклінний Хрест, який в 1999 р. замінили на гранітний. В останню суботу травня сюди приїздять делегації козаків з України, Дону і Кубані, щоб вшанувати тих, хто загинув.
Битва 3 травня 1919 р.махновців з п’ятитисячним загоном атамана Шкуро відбулась в Кам’яних Могилах. Вона описана В. Білашем (начальником армії Н. Махна) і його сином А. Білашем в книзі «Дорогами Нестора Махна». Махно втратив тут близько тисячі чоловік, всю артилерію і обози і змушений був повертатись на Дон.
Під час другої світової війни населення сусідніх міст ховалось і переховувало худобу від німців в Кам’яних Могилах. За свідченням місцевих мешканців, над Кам’яними Могилами висаджували радянських парашутистів з раціями для збору інформації про ворога.
Є легенда про чудове місто з кам’яними палатами, що існувало на території Кам’яних Могил. Легенда була записана професором Санкт-Петербурзького університету Є. Веселовським в поселенні німців-колоністів Гросс-Венгер (нині Миронівка), що розташоване за 2 км. від заповідника. Легенда опублікована в 1928 р. в Німеччині у монографії «Німці-колоністи в Приазов’ї». Це ж сазвідчує і Я. Новицький.
З 80-х р.р. ХХ ст. відділення заповіднику «Кам’яні Могили» щороку бере участь у підготовці та організації роботи екологічних таборів школярів та студентів в кілометровій охоронній зоні. Співробітники заповіднику на громадських засадах проводять роботу в школах сусідних населених пунктів, гтуючи школярів до участі в конкурсах Малої академії наук, де ті неодноразово виборювали призові місця.
Впродовж 1983-2000 р.р. художниками створено близько 500 картин та етюдів, тематика яких пов’язана з минулим і сьогоденням заповідника. Серед них — аматори і члени Донецького відділення Спілки художників України: Г. Жуков, М. Дубина, родина Теличків (Володимир, Валентина і Василь), В. Шендель, О. Павлова, Б. Єрьомін, П. Шакало, Г. Тишкевич, В. Хоренко, В. Чурилова, В. Полоник, А. Дереза, В. Євдокимов, О. Гордєєва, Ю. Беро, А. Полоник, В. Бауер, Н. Пензіна, В. Петриків, І. Єрьоменко, О. Бандурка, В. Гавриленко, В. Савченко, В. Кафанов, В. Остапенко, а також художники з інших областей України і зарубіжжя. Роботи цих митців були представлені на виставках, організованих і проведених співробітниками заповідника у навколишніх селах і райцентрах, в Волновасі, Маріуполі, Донецьку, Краматорську і інших містах. В 1997 р. на честь 70-річчя заповіднику була влаштована художня експозиція у стінах Верховної Ради України, організатори і учасники котрої отримали подяки від керівництва ВР.
Працювали в заповіднику і фотохудожники — В. Дембіцький з Маріуполя, В. Пащенко з Донецьку та І. Крупка. Коден з них на честь 70-річчя заповіднику отримав листи подяки від комітету з питань культури при Верховній Раді України.
Донецькою обласною телерадіокампанією знято відеофільми «Весна в заповіднику», «Літо в заповіднику», «Археологічні дослідження околиць заповідника «Кам’яні Могили»», «»Кам’яні Могили» у творах художників», «У Верховній Раді України» (про виставку робот художників), «775 років битви на Калці».
Літературні твори про Кам’яну Могилу написані донецьким письменником В. Володіним, поетом Б. Білашом, київським поетом В. Пащенком, поетами В. Редькою, Г. Жуковим. Журналістами та працівниками заповіднику надруковано кілька сотен публікацій на природоохоронну і історичну тематику в місцевій, республіканській, закордонній пресі.
В 1999 р. Спілка козаків України «Військо Запорізьке» оголосила заповідник козацькою святинею. З 19 січня 2000 р. у відділенні заповідника біля Уклінного Хреста щороку відбувається посвята в козаки тих, хто гідно витримав кандидатський термін.
Адреса: Заповідник «Кам’яні Могили»
с. Назарівка
Володарський р-н
Донецька обл.
87000
Телефон: 8(06246)9-36-88
Екскурсії проводяться 10:00-13:00
п’ятниця, субота, неділя
при наявності групи 10-15 осіб
Взято з: Заповідник «Кам*яні Могили» — природна і духовна святиня України / Укр. степ. природ. заповідник НАН України, укоад. В.О. Сіренко. — К.:Зелена планета, 2005 — 84 с.