Найбільшу вугільну шахту Рурського регіону “Цехе Цольверейн” (м. Ессен, Німеччина), перетворили в центр промислового дизайну, творчості і відпочинку.
Маргінальну забруднену територію, на якій розміщувалося близько двадцяти різних споруд, відновили в рамках проекту “Эмшер Парк” розрахованого на 10 років, розповідає ecotown.com.ua з посиланням на Зеркало тижня.
Реструктуризація вугільної шахти вражає. Занедбані промислові будівлі та адміністративні приміщення “Цех Цольверейн” перетворилися на культурні об’єкти – в ході реставрації зберегли індустріальний колорит і разом з тим вселили у споруди дух сучасності та креативності.
Сьогодні в приміщеннях шахти розміщуються музеї, серед яких “Шлях вугілля”, в якому можна ознайомитися з умовами роботи шахтарів і технічним оснащенням шахти, музей дизайну Red Dot, серед експонатів якого товари широкого споживання, які стали лауреатами премії Red Dot Design Award, музей MargaretenhЖh кераміка, виставки (зокрема, “Палац проектів Ілля Кабаков” – американський художник українського походження), кафе – одне з них приймає відвідувачів у приміщенні колишньої вуглемийки поблизу інформаційно-касового центру) і ресторани, один з яких вбудований у стару котельню шахти, та басейн, який взимку перетворюється на льодовий каток.
Жодна деталь не залишилася без уваги архітекторів, навіть відкрита територія шахти виглядає як справжній атракціон.
Ідея еклектизму втілена у відродженні колишнього вуглевидобувного підприємства зробила “Цехе Цольверейн” найвідомішим індустріальним пам’ятником Рурського регіону.
Наразі шахту, яка стала ценром сучасної промислової архітектури, щорічно відвідує близько 1,5 млн туристів, а в 2001 році “Цехе Цольверейн” включили у список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Ще одним символічним проектом IBA Emscher Park – міжнародної будівельної виставки, яка відкрилася у 1989 році і мала на меті змінити якість міського середовища і ландшафту у північній частині Рурського регіону, став Науковий парк Рейн-Ельба у місті Гельзенкірхен.
Науковий парк створили на базі сталеливарного заводу, який припинив свою діяльність у 1984 році. При виборі спеціалізації керувалися історією Гельзенкірхена, який називали “містом тисячі вогнів” – в свій час енергопостачання для виробництва сталі було одним з основних двигунів розвитку місцевої економіки. У науковому парку вирішили поєднувати традиційну енергетичну галузь з більш сучасними високими технологіями і розвивати в його рамках сонячну енергетику.
На даху будівель встановили одну з найпотужніших в світі сонячних електростанцій, в будівництво якої Європейський Союз, земля Північний Рейн-Вестфалія і компанія RWE Energy AG інвестували близько 6 млн євро. Сонячна електростанція забезпечує енергією 40 домашніх господарств з чотирьох осіб на рік, дозволяє зменшити майже на 4500 т викиди СО2 протягом усього терміну експлуатації. Таким чином “енергетичне місто” перетворилося у “сонячне”.
Таким чином, індустріальний Рур перетворився на справжній центр знань, технологій і послуг.
Таким чином, індустріальний Рур перетворився на справжній центр знань, технологій і послуг. Наразі в межах регіону діє 20 університетів, в яких навчається понад 150 тис. осіб.
Успішний досвід переходу від вугільно-металургійної спеціалізації до більш диверсифікованої сервісної економіки може бути цікавий й для України, де проблема структурно-технологічної відсталості промислових регіонів вже давно стоїть на порядку денному.
Оздоровлення Руру цікаве, перш за все, своїм нестандартним, креативним підходом до відновлення занедбаних промислових територій для забезпечення їх розвитку на принципах збалансованості та відкритості.
фото взяті на сайті ecotown.com.ua