Джерело:dt.ua
Для України дуже важливо в найкоротші терміни прийняти і реалізувати нову державну Програму екологічного відродження Дніпра, Дністра та інших річок, а також більш жорстокого природоохоронного законодавства, пишуть у своїй статті для ZN.UA Сергій Афанасьєв і Юрій Ландау. Це, як мінімум, дозволить зберегти якість води у водосховищах, які в свою чергу забезпечують більшу частину потреб у водопостачанні.
За словами Афанасьєва і Ландау, в Україні вкрай обмежені водні ресурси. А обсяг річкового стоку, що припадає на одного жителя країни, один з найнижчих в Європі.
“У цих умовах при вкрай нерівномірному розподілі стоку річок по території України та за сезонами року для його регулювання та раціонального використання є 1090 водосховищ корисним об’ємом 26,3 км3. Річки з водосховищами є основним джерелом водопостачання при вкрай обмежених обсягах підземних вод, придатних для використання”, – зазначили автори.
При цьому, за рахунок водних ресурсів Дніпра з каскадом водосховищ в Україні вирішується головне завдання – забезпечення водопостачанням населення, промисловості, сільського господарства і зрошення території, на якій живе близько 70% населення. Без Дніпровських водосховищ у маловодні роки при річному обсязі стоку близько 23 кубічних кілометрів, паводкові витрати, що становлять 60% об’єму стоку, скидалися б у море, а в інший час року мінімальні середньомісячні витрати Дніпра могли скласти близько 216-300 км3/с. В такому випадку було б неможливо забезпечити споживання води, це також призвело б до катастрофічних соціально-економічних наслідків, важкої санітарної обстановки і в цілому — до екологічної катастрофи.
“Одночасно ГЕС на водосховищах Дніпровського і Дністровського каскадів виконують найважливішу роль у забезпеченні надійної роботи Об’єднаної енергосистеми України, здійснюючи балансування електроенергії протягом доби, будучи аварійним і частотним резервом енергосистеми. Причому роль ГЕС і ГАЕС різко зростає в умовах швидкого розвитку вітро- і сонячних електростанцій з мінливим характером вироблення електроенергії” – пишуть Афанасьєв а Ландау.
Також у водосховищах Дніпровського каскаду, які стали природною частиною навколишнього середовища, живуть і розмножуються багато видів, занесених у Червону книгу. На території водосховищ розташовані об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Приміром, ландшафтний заказник “Дніпровсько-Деснянське” на Київському водосховищі чи ландшафтні заказники “Козинський” та “Ржищівський” – на Канівському.
При цьому під час створення водосховищ дуже важливо зберегти якість води та біорізноманіття. Проте, як пишуть автори, каскад ГЕС став непереборною перешкодою для прохідними і напівпрохідними риб. Найбільша втрата — це неможливість пройти на нерест осетровим. Створений для вирішення даної проблеми осетровий завод у Херсоні жодним чином не може вирішити цю проблему.
“Тому, на наш погляд, питання створення рибопропускних споруд на існуючих гідровузлах Дніпра має бути розглянуте в рамках формування нової державної Програми екологічного відродження Дніпра, (стара закінчується поточному році)”, – зазначили вчені.
Також для забезпечення хорошої якості води та збереження водних екосистем стратегічно важливо припинення скидання неочищених стічних вод у річки і водосховища. Для контролю і необхідне прийняття державної програми і посилення природоохоронного законодавства.
Детальніше про те, яким чином Україні реагувати на сучасні виклики у сфері водних ресурсів, читайте в статті Сергія Афанасьєва та Юрія Ландау “Навіщо потрібні водосховища?“ для ZN.UA.